В українській мові є два слова які описують гарну зовнішність людини. Чомусь я завжди не помічала що, вони чимось відрізняються. Врода і краса. Не дуже схожі, так? На уроках літератури усі зістикалися зі словом "врода", але не всі розуміли що, воно зовсім не має такий сенс як "краса". Річ у тім, що від народження Бог дає кожній людині особливу зовнішність, не таку як у інших. Інколи меня здаеться, що він це робіть навмисно, тобто "аби були різні"... З дитинства, я була завжди не взахваті від свого обліччя. Я й досі гадаю, що віглядаю потворно без косметики, і не можу допетрати, чому одним дівчаткам Бог дав гарне обличчя, дивовижний талант и гострий розум, а деяким нічого. Хіба це справедливо?
Повернемося до слів. Слово врода, однокорінне зі словом вродити, а тобто народжувати. У моему розумінні, врода це вроджена гарна зонішність. Краса ж, це дуже узагальнене поняття. Воно може включати в себе як харизму, так і характер, розум, поведінку, охайний вигляд, стиль одягу і навіть смаки. УСЕ що може тебе відобразити зовні. А от вроджена врода, мож бути і не обов'язкова, тому ща дівчина позіционує себе не тільки зі сторони "красивої ляльки", а і живої людини, з якою приємно спілкуватися. Господь усіх зробив красивими, адже таких як ти більше не існує, саме у різноманітності він бачить красу, я гадаю. Було б не дуже приємно, якби усі були б однакові, мені здаеться...
Дуже рідко, коли людина має гарну вроду вона ще і красива. Поки я зустріла лише одну таку - дуже приемну дівчину з Чернівців, яка змінила мое ставлення до красивих людей. Я сподіваюсь, що в майбутньому таких людей буде більше і сучасна мода зміниться так, щоб усіляка зовнішність буда гарна і в моді.
Усі мої друзі, родичі і просто люди на улиці, знайте - ви красиві!
Треба запам'ятати те, що для того щоб бути красивою, зовсім не обов'язково бути вродливою.